Надіюсь, що після завершення війни все розмінують і ми знову зможемо милуватись красою Приазов‘я

Щось мені здається, що навряд.

>Щось мені здається, що навряд.
 
Чому, Володимире? Ми не відвоюємо Приазов'я? Чи його не розмінують? Чи ми до цього всього не доживемо?
Я ще сподіваюся знову побувати і в Маріуполі, і в Бердянську, і у Вашій рідній Попасній, де бував лише дуже недовго влітку 2015 року. А мені 56 років, і я зараз посилено намагаюся перевестися з тилової посади, куди мене рік тому запхали, знову в бойову частину. Так що я на перспективи дивлюся дещо більш оптимістично .

Процес розмінування досить довгостроковий і займе дуже багато часу. Плюс, зараз невідомо коли закінчиться війна і скільки урону ще буде нанесено? Потім, після війни, по оцінці, чи буде сенс розміновувати, чи краще зробити зону відчудження, як було зроблено у Франції після I Світової війни. Я навіть вже не вірю, що я до цього доживу, коли це все закінчиться і ми переможемо.

Вова досить песімізму. Ти ще побачиш крах рашкостану

Я зараз багато кому задаю питання: якою Ви бачите перемогу України? І внятної відповіді зовсім ніхто не озвучив. Що до рашки, її розпад зараз не допускається колективним заходом, бо це призведе до маси ще більших проблем. Їй не дозволять розвалитись, бо якби на це робилась ставка, це б вже давно сталось (моментів було вдосталь за останній час). Зараз ми на порозі заморозки конфлікту (саме конфлікту, бо війна перманентно не зупиниться) і як карта далі ляже, невідомо. Ми ж бачимо, що зараз у нас нема можливості йти уперед, бо банально не вистачає багато чого.
Я не є людиною з інфантильним оптимізмом, якими є зараз багато громадян. Я - реаліст і дивлюсь на речи через призму критики і логічних міркувань.