Львівська залізниця

Про дорогу

Львівська залізниця пролягає у Південно-Західній частині України територією Львівської, Волинської, Рівненської, Тернопільської, Івано-Франківської, Чернівецької та Закарпатської областей. Управління дороги знаходиться у Львові. До складу дороги входять відділення: Львівське, Рівненське, Тернопільське, Івано-Франківське, Ужгородське. Експлуатаційна довжина дороги на 1991 становить 4521 км. Дорога межує із Білоруською залізницею, Південно-Західною залізницею, залізницями Молдови, а також залізницями Румунії, Угорщини, Словаччини, Польщі.
 
Основні вузлові станції дороги: Львів, Клепарів, Стрий, Дрогобич, Самбір, Тернопіль, Рівне, Ковель, Здолбунів, Сарни, Івано-Франківськ, Чернівці, Ужгород, Чоп, Батьово.
 
На дорозі електрифіковано 3207 км колій (71% від усього шляху):
  лінії на змінному струмі ~25 кВ: Львів – Красне – Здолбунів – Рівне (2-колійна); Красне – Тернопіль – Підволочиськ (2-колійна); Здолбунів - Ківерці (2-колійна); Ківерці - Луцьк (1-колійна); Ківерці - Ковель (1-колійна);
  лінії на постійному струмі = 3 кВ: Львів – Мостиська – Держкордон (2-колійна); Львів – Стрий – Батьово – Чоп (2-колійна); Львів - Самбір - Ужгород (1-колійна); Стрий - Дрогобич - Самбір (1-колійна); Дрогобич - Трускавець (1-колійна); Стрий - Моршин (1-колійна); Стрий - Ходоров (1-колійна).
 
Будівництво залізничних колій на території сучасної Львівської залізниці (як підрозділи Укрзалізниці) розпочалось у період перебування Львова у складі Австро-Угорщини. Перший поїзд прибув до Львова 4 листопада 1861 року з Відня, столиці Австро-Угорщини після того, як від Перемишля до Львова було збудовано майже 100-кілометрову ділянку колії з колією 1435 мм. До 1866 року була прокладена гілка від Львова до Чернівців, а до 1869 року — від Львова до Бродів, прикордонного міста з Російською імперією. На початку XX століття виникла потреба будівництва нового вокзалу у Львові. Нова споруда була здана 26 березня 1904 року. Вокзал вважався одним з найкращих у Європі, як за архітектурними так і з технічних переваг.
 
Позачергова сесія Верховної Ради Союзу РСР, що відбулася 1 і 2 листопада 1939 року, ухвалила закон про включення до складу СРСР Західної Білорусії та Західної України. Залізниці колії 1435 мм, що знаходилися на цій території, стали частиною залізниць Радянського Союзу. Наприкінці 1939 року було утворено чотири нові залізниці: Білостокську, Брест-Литовську, Ковельську та Львівську. І першою роботою на коліях стала перешивка колії на стандарт 1524 мм.
 
У роки Великої Вітчизняної війни Львівська залізниця однією з перших зазнала нападу фашистських окупантів та руйнування. За роки війни на дорозі зруйновано до 25 % головних шляхів та 30 % станційних, 57 % вокзалів, 90 % пунктів водопостачання, 6 електростанцій, 30 паровозних депо, підірвано 75 % мостів та всі тунелі. Відновлення зруйнованого господарства дороги було розпочато одразу після звільнення території УРСР у 1944 році.
 
Наразі Львівська залізниця входить до сфери управління Державної адміністрації залізничного транспорту України.