Про дорогу
Південна залізниця — найбільша в системі Державної адміністрації залізниць України.
Південна залізниця, що була створена на основі основних ліній залізничного будівництва в Російській імперії (1869—1910 рр.), є однією з найстаріших в Україні. Перший поїзд прибув до Харкова у 1869 році. У 1870 році відкрито рух поїздів на дільниці Полтава — Харків, а у 1878 — в бік Сумського напрямку. З 1896 року залізниця отримала назву Курсько-Харково-Севастопольської, а з 1907 року об’єднана з Харково-Миколаївською залізницею в одну мережу під назвою Південних залізниць. У 1934 році Південні залізниці були розгалужені на Південну та Донецьку. Південна залізниця відіграла важливу роль у забезпеченні індустріалізації у довоєнний час, а згодом й євакуаці промислових районів країни під час Великої Вітчизняної Війни. У період окупації 1941—1943 рр., господарству Південної залізниці було завдано матеріальних збитків, оцінюваний 1 млрд. 29 млн рублів. У 1947 році обсяг пасажирських перевезень перевищив довоєнний рівень. З 1956 року розпочались роботи з електрифікації, а у 1960 році головні напрямки перевезень були переведені на електровозну та тепловозну тягу. Технічний стан верхньої будови колії на лінії Курськ-Харків-Лозова, забезпечував безпечний рух пасажирських поїздів з технічною швидкістю до 120 км/год.
Південна залізниця, з протяжністю ліній близько 4 тис. км на момент розпаду СРСР, обслуговувала 8 областей УРСР та частину РРФСР. Вона займала чільне місце у СРСР за обсягом пасажирських перевезень, особливо у літній період, з основним напрямом пасажиропотоку на Кавказ і Крим. Зокрема, локомотивне депо «Жовтень» (нині ТЧ-2 Харків-Головне) забезпечувало, без заміни електровоза, найдовшу тягову ділянку Москва-Сімферополь. Харківський залізничний вузол займав 3-е місце на мережі доріг СРСР за пасажиропотоком приміських перевезень. До складу Південної залізниці входили понад 370 станцій та численні депо та ремонтні підприємства.
У сучасний період Південна залізниця, розташована на північному сході України, має протяжність понад 3000 км (розгорнута довжина головних шляхів перевищує 4000 км) та є найбільшою в країні. Вона обслуговує Харківську, Сумську, Полтавську, частково Чернігівську та Кіровоградську області, забезпечуючи велике транзитне значення (60% від обсягу вантажних перевезень). Південна залізниця обслуговує понад 1000 промислових та 2000 комерційних підприємств, включаючи Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат, Кременчуцькі та Харківські заводи. З підприємств залізничної галузі найбільшими є Крюківський вагонобудівний завод та Полтавський тепловозоремонтний Завод, а також новий Полтавський Ремонтний Завод Залізничної Техніки (ПРЗЗТ). Управління дороги знаходиться у Харкові, а підготовка виробничих кадрів для Південної залізниці здійснюється на Малій Південній залізниці, в Українській Державній Академії залізничного транспорту (УкрДУЗТ), у 3-х технікумах (у Харкові, Полтаві, та Кременчуці), у ПТУ (Харків, Люботин, Полтава тощо), дорожній технічній школі (Лубни).
Після початку повномасштабної війни значна частина ліній була окупована. Не здійснювалися перевезення на дільницях Харків-Пас. — Золочів, Харків-Пас. — Козача Лопань, Харків-Пас. — Гракове — Куп'янськ — Тополі, Куп'янськ-Вузловий — Святогірськ, Куп'янськ-Вузловий — Вовчанськ, Зміїв — Святогірськ, Люботин — Ворожба.
Під час бойових дій знищені до різного ступені руйнації вокзали станцій - Одноробівка, Золочів, Козача Лопань, Тополі, Двурічна, Смородине, Вовчанськ, Ізюм, Балаклія, Савинці, Радьківські Піски, Борова, Святогірськ (хоч і не входе в ПЗ, все ж знаходиться на стику)
У травні 2022 року після звільнення Тростянця відновився рух на дільниці Люботин - Ворожба.
У вересні 2022 року поїзди пішли на Золочів, а у жовтні - на Дергачі та Ізюм.
З 2023 року поїзди пішли до з.п. Нова Козача та Чугуїв, а також до з.п. Осинове, що перед Куп'янськом.
На грудень 2023 року бойові дії тривають на сході залізниці, а саме "по осі" лінії Тополі - Двурічна - Куп'янськ - Радьківські Піски - Святогірськ.
Харківська дитяча залізниця "Мала Південна" (МП, Мала Південна) — дитячо-юнацький підрозділ Південної залізниці України, вузькоколійна залізниця, розташована у Харкові.
Мета роботи підрозділу — виховання молодих залізничників, навчання їх теорії та практики функціонування залізничного господарства, а також їх подальша профорієнтація. Також Мала Південна займається перевезенням пасажирів — дітей та дорослих.
Після відкриття Тифліської дитячої залізниці у 1935 році, Харківська дитяча залізниця була спроектована у 1936 році і побудована у 1940 році. Вона працювала лише кілька місяців через війну. Після війни, відбудова залізниці почалася у 1945 році, з подовженням довжини на 2 км. У 1950 році відбулась модернізація дитячої залізниці — локомотиви були оснащені двостороннім локомотивним радіозв'язком, а у 1957 році отримала новий тепловоз. Існувала ідея подовжити до 1 червня 1950 року залізницю далі на північ і побудувати станцію «Комсомольське озеро», але вона не була здійснена. Знову вона обговорювалася у 1980-х та на початку 2000-х, але вона залишилася лише ідеєю. У 1960-х роках замість дерев’яних вагонів почали працювати металеві вагони. У 1986 році залізниця отримала ще один тепловоз, який використовується досі. Запропонована ідея подовження залізниці не була реалізована.
Південна залізниця включає:
управління Південної залізниці на привокзальній площі Харкова — пам'ятка архітектури, 1914—1917 рр.;
позакласну пасажирську станцію Харків-Пасажирський із позакласним вокзалом Південний;
2 вокзали 1-го класу на станціях Полтава-Південна, Суми;
2 вокзали 2-го класу на станціях Кременчук, Куп'янськ-Вузловий (не діючий);
14 вокзалів 3-го класу на станціях Полтава-Київська, Основа, Харків-Левада, Харків-Балашівський, Красноград, Лозова, Смородине (м. Тростянець Сумської обл.), Люботин, Миргород, Лубни, Ромни, Ромодан, Гребінка, Прилуки.
281 роздільний пункт, 161 станція відкрита для вантажних операцій;
5 вантажних та 2 пасажирських вагонних депо;
15 дистанцій колії;
10 локомотивних депо (Полтава, Лозова, Харків-Головне та ін.);
3 моторвагонні депо (Харків, Полтава, Люботин);
2 оборотні депо (ТД-12 Ромодан, ТД-9 Красноград)
3 вагонні ділянки (Харківська, Полтавська та Сумська);
Центр Механізації Колійних Робіт (ЦМКР Полтава)
6 колійних машинних станцій;
8 дистанцій електропостачання;
8 дистанцій сигналізації та зв'язку;
7 будівельно-монтажних експлуатаційних управлінь;
інформаційно-обчислювальний центр;
автобаза;
будівельно-монтажний трест;
16 лікарень, 3 лінійні поліклініки,
дошкільні заклади, бази відпочинку, санаторій ім. М. В. Гоголя у м. Миргороді, табори "Сонячний" та "Молода Гвардія", інші дитячі табори відпочинку,
12 палаців культури та клубів, 2 палаци спорту, 6 стадіонів, 2 басейни,
дитяча залізниця «Мала Південна» у Харкові .
газета «Південна магістраль» (після початку війни виходити перестала).
Посилання: