Придніпровська філія УЗ

Про дорогу

Придніпровська залізниця пролягає на півдні України. Управління дороги знаходиться у м. Дніпро. Експлуатаційна довжина дороги (1990) – 3255 км. До складу дороги входить одна з найстаріших ліній на півдні країни Лозова - Олександрівськ (Запоріжжя) з гілкою на Нижньодніпровську біля Катеринослава (Дніпра), здана в експлуатацію в 1873 році.
 
Придніпровська залізниця пов'язує Донбас із Криворізьким залізорудним басейном двома широтними лініями Чаплине - Синельникове - Дніпро - Верхівцеве - П'ятихатки і Камиш-Зоря -Пологи - Запоріжжя - Апостолове - Кривий Ріг - Тимкове. Дорога обслуговує великі промислові центри: Дніпро, Запоріжжя, Кам'янське, Кривий Ріг, Павлоград, Нікополь, Самар та ін., а також с.-г. райони.
 
Робота Придніпровської залізниці характеризується високою питомою вагою відправлень та прибуття вантажів. Однак вантажообіг дороги порівняно невеликий через невелику дальність перевезень. У 1990 вантажообіг дороги становив близько 88 млрд. т-км. У перевезеннях вантажів переважають залізна та марганцева руди, кам'яне вугілля, кокс, чорні метали, промислові товари, машини, обладнання, будівельні матеріали, флюси, зерно. Вантажонапруженість перевезень 27 млн. т-км/км. У пасажирських перевезеннях Придніпровської залізниці до 2015 року значну частку становило переміщення пасажирів до Криму та назад по лінії Лозова—Запоріжжя—Мелітополь—Джанкой та далі до місць масового відпочинку та лікування: Сімферополь, Керч, Євпаторія, Феодосія. Інтенсивний пасажирообмін існував із Московською, Донецькою, Одеською, Південно-Західною, Північно-Кавказькою, Жовтневою, Львівською залізницями. Пасажирообіг становив (1990) близько 12 млрд. пас-км. Розвитку перевезень між Кримом та Кавказом на певному етапі сприяло створення морської поромної переправи між ст. Крим та ст. Кавказ через Керченську протоку. До 1990 року поромні перевезення набагато скоротилися через відсутність поромів потрібного класу. На Придніпровській залізниці добре розвинений приміський пасажирський рух (більш як 85% всіх відправлень пасажирів), але через невелику дальність частка приміських пасажирських перевезень від сумарного пасажирообігу становить бл. 25%.
 
У роки Великої Вітчизняної війни дорогу було сильно зруйновано. У ході боїв та звільнення території від противника залізничники здійснювали постачання фронту, обслуговування перевезень, відновлення колії та рухомого складу. Тисячі залізничників брали участь у бойових операціях, вели роботу у підпіллі. У повоєнні роки Придніпровська залізниця була не лише відновлена, а й реконструйована, збудовано нові вокзали, залізничні станції, штучні споруди, у тому числі великі мости через Дніпро. Головний меридіональний напрямок Лозова — Запоріжжя — Сімферополь — Севастополь переведено на електричну тягу; електрифіковано основні широтні напрямки та приміські ділянки. Електричною тягою виконується 77% всього вантажообігу, решта - тепловозний. До 85% ділянок дороги обладнано автоматичним блокуванням, до 95% — електричною централізацією стрілок та сигналів. Побудовано великі сортувальні станції, обладнані сучасними технічними засобами механізації та автоматизації. На вантажно-розвантажувальних роботах використовуються засоби механізації. Високопродуктивні колійні машини використовуються для поточного утримання та ремонту колії.
 
З початком окупації Криму та Донбасу, залізниця переорієнтувалась на перевезення в порти та на захід. Маріуполь залишився за Україною, тому основна гілка з Запоріжжя та Мелітополя, через Волноваху, стала "лінією життя" для Маріуполя. В бік Криму крайніми пунктами були станції Сиваш та Вадим (для приміських поїздів) та Херсон, Новоолексіївка (для пасажирських).
 
З початком повномасштабного вторгнення у лютому 2022 року значна частина залізниця виявилась окупованою. Вся південна мережа дороги була від'єднана від загальної мережі. В окупації виявились Мелітополь, Бердянськ, Пологи, Маріуполь, Волноваха. На сьогодні (2025) крайні південні точки перевезень це Чаплине (в бік Полог) та Запоріжжя-І (в бік Мелітополя та Полог)